я не был нигде кроме земли но я точно здесь посторонний
я не пробовал ничего кроме жизни но она мне не по вкусу
у меня нет ничего кроме я но оно не мое чужое
так глупо и в тоже время так грустно ___Станислав Никто_____ Евгений Пустота
Це життя закінчується через нутро
Великої Лисиці.
Вона кричить
В тобі.
Вона кричить,
А ти не чуєш,
Ні ти не чуєш
Беззубе вольове
Дихання
Забирає
Тебе
До себе
В могилу
Кінцівки відкладаються
В холодильні камери,
це порожнє
плавання
в космосі,
де зачаті
були брудні
стратосфери
я віддаюсь
у руки
невідомого,
мені
ці зірки
ці зірки
на смак,
як
загусле
чорне
молоко
та мені
не смакує
мені не смакує,
коли
помру
залишаться
космос
ти візьми і сховай
все що знайдеш там,
у свої
кишені
я любив
порожнечу
порожнеча
любила
мої
прикрі
дії,
це закон
посмертності
це закон
механізму
самозгорання,
я кохав
по-справжньому
кохав
твою відсутність,
а тепер,
коли
всі планети
впали
на тканину
розтрощив
собі
череп
ножем,
в якому
скупався
й досі
купаюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390555
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.01.2013
автор: ImmortalPsycho