Злуда в зачарованій печалі –
Це життя, і міць його у тім,
Що рукою надписи фатальні
Пише воно підданим своїм.
Я завжди, коли закрию очі,
Мовлю: «Тільки серце надламай,
Це життя – обман, та часом хоче
І воно неправді дати рай.
Навернись лицем до сивих висей ,
Щоб означив долю молодик,
Заспокойся, смертний , не берися
Мати правди непотрібний зиск.
Добре у черемховій хуртечі
Думати, що це життя – то путь.
Хай обманять подруги сердечні,
Друзі хай душевні продадуть.
Хай мене голублять ніжним словом,
Хай гостріше бритви злий язик,
Я живу давно на всім готовім,
До всього несамовито звик.
Студять мені душу ці висоти,
Без тепліні зоряних вогнів
Ті, кого любив, пішли супроти,
Ким я жив – чужі тепер мені.
Та усе ж , утиснений і гнаний,
З посмішкою на зорю дивлюсь,
На землі, повік мені коханій,
Я за все життю подяку шлю.
06.01.13
С. Есенин
Жизнь – обман с чарующей тоскою,
Оттого так и сильна она,
Что своєю грубою рукою
Роковые пишет письмена.
Я всегда, когда глаза закрою,
Говорю: «Лишь серце потревожь,
Жизнь – обман, но и она порою
Украшает радостями ложь.
Обратись лицом к седому небу,
По луне гадая о судьбе,
Успокойся, смертный, и не требуй
Правды той, что не нужна тебе.
Хорошо в черемуховой вьюге
Думать так, что эта жизнь – стезя.
Пусть обманут легкие подруги,
Пусть изменят легкие друзья.
Пусть меня ласкают нежным словом,
Пусть острее бритвы – злой язык.
Я живу давно на все готовым,
Ко всему безжалостно привык.
Холодят мне душу эти выси,
Нет тепла от звездного огня,
Те, кого любил я, отреклися,
Кем я жил – забыли про меня.
Но и все ж, теснимый и гонимый,
Я, смотрю с улыбкой на зарю,
На земле, мне близкой и любимой,
Эту жизнь за все благодарю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390390
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.01.2013
автор: Рідний