І піднявши вогонь у руках над собою,
я ним окропив обладунки зі сталі,
та ступаючи в землі, що сповиті журбою,
моє серце здолало темні сіті печалі...
Хоч і край цей живе у безплідній імлі,
я у нім ще не згас. І посіявши мрій,
буду жить на просторах ось цієї землі,
буду биться із часом в обладунках стихій.
Буду биться із часом, доки в світі живу,
і долатиму кроком всі життєвії милі,
я триматимусь моря, щоби знов — на плаву
протистоять його могутній силі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390323
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.01.2013
автор: Silver Snow