Чомусь згадалися мені,
Переборовши опір часу,
Такі ж зимові, куці дні -
Дитинства раннього окраса.
Запахло сіном луговим,
Дванадцять страв, горня з кутею
І снопик Дідуха за ним
Злітає тінню попід стелю.
Святвечір... Зіронька сія...
Різдво Христове на порозі.
Ми славим Господа ім'я
І сніг іскриться на морозі.
А вже на ранок Коляда
В оселях двері відчиняє.
Малеча в вікна загляда
І славоспів довкруг лунає.
Які ж то бажані були
Наколядовані гостинці.
Ми їх так радісно несли
Додому в латаній торбинці!
Різдва вселенська таїна
Єство моє заполонила.
І дотепер в душі зрина
Та незбагненна Божа сила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390241
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 06.01.2013
автор: Дощ