Залиш минулому всі марні сподівання.
Не поспішай, і твій ще прийде час.
Від сліз байдужих збережи востаннє,
Від штучних квітів, від дурних прикрас
Все те моє, чому радів до болі.
Душі моєї попіл огорни
Теплом своїх долонь. Тоді поволі
Своїм коханням до життя верни.
Врятуй мене, щоб знову загубити,
Ту долю злу наслідуючи знов,
І не питай, чи варто так любити –
Не знаю я, бо я і є Любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3900
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.04.2005
автор: Аника Голубенкова