по течії вітру розвиваються пасма верб
наче водорості тягнуть щупальця навмання
безпритульне серце під парканом ребер
тремтить наляканим цуценям
вербовий спрут до безодні затягує в пащу
втопився у часі як п'яний в калюжі
сліз назбирав повну чашу
і розбив її як розбивають ілюзії
у спорожнілих грудях ні крихти святого
крім болю в помиях (і ремінь змією здушує шию)
аби не мучити ще живого
щеня з собою зарию...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389963
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2013
автор: Латишев Сергій