Ми змагалися у тому, хто більше матиме справ,
У кого буде більше дзвінків і вищі бали.
Та, клянуся, це була одна із тих смертельних забав
Під час якої ми один одного забували.
Від дзвінка будильника до передсонного *добраніч*
Ніби вічність проходить, сповнена метушні.
І кожен вечір гора з пліч падала на горе душі, а це значить,
Що тиша між нами гірша за слово НІ.
Гірша за всі здобутки, трофеї, дипломи,
Гірша навіть за те, що ми п'єм по п'ятницям під джаз.
Окремо не варті від нас цих людей мільйони.
Пізнати все можна фактично за раз.
А зараз на фініші я притримаю коней.
Твоя перемога - із листя сумних моїх крил.
Сьогодні пройшло. Залишило бездумний спомин.
І я все чекаю....аби ти мені подзвонив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2013
автор: Хельга Ластівка