коли стоїш
і розумієш, що поруч тільки пустота.
нема тепла і того дива,
нема його.
і навіть ..
немовби раз і все. кінець прийшов для нас
колись ..
любили, говорили,
сміялись, мріяли, дружили,
а тепер..- кінець
а тепер - нема
от -так.
стоїш ..
стоїш і розумієш, що не повернеш час назад,
що не зупиниш, нічого ти не вдієш,
і ти не змусиш те зробити так.
коли ти руки опускаєш,
коли ти серце вимикаєш,
не ждеш, не можеш
не живеш,
стоїш, стоїш,
допоки вмреш.
упадеш з сходів ,підсковзнешся, головку стукниш і заб*єшся..
поплачуть люди, посумують , згадають з часом і затанцують
"от знаєш,- скаже хтось,- була.. одна дівчина така, дурна. і вмерла. жалко її стало, але нема вже її і легше життя усім настало."
згадають років через 5 про тебе і усе на тому.
забудуть. далі заживуть. кохати будуть, плакати, радіти
і скоро вмруть.
через хвороби,
через страждання і незгоди. і все.
кінець і тобі прийде. і він помре і вона помре.
залишиться тільки пустота.
така пуста ,така пуста
коли ти зхочеш щось сказати,
щось розказати,
і поруч - нуль.
захочеш щось в житті здолати,
а поруч - нуль
а поруч нуль.
не буде поруч вже ніколи
і слова вголос вже не скаже.
не побіжить, не затремтить.
і хоч як боляче б не було
і хочь в душі як б не пекло
у серці завжди буде надія
на краще, на щастя й на добро
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389755
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2013
автор: taniyaa