Коляд, коляд, колядниця…
В хаті – добра(і) молодиця(і),
Мудрий в хаті й чоловік.
Хай щастить вам цілий рік!
Бо сьогодні – день змінився:
Це ж Ісус наш народився!
Ви погляньте – небо спить,
Віща ж зіронька – горить!
То ж, весело і завзято
Я несу (Ми несем) у дім ваш свято.
Вранці, вдень і в сивій млі,
Щоб черпали з надр Землі
І здоров’я, і тепло,
Силу, мужність і добро,
Ніжність, лад, стосунки нові
І хліба й сади медові.
Хай везе у Році Новім,
Із Різдвом вас всіх Христовим!
За колядки мої (наші) дивні
Скрізь дають мені по гривні
(Нам дарують скрізь по гривні).
Але щедрість меж не має…
Хай вам Бог допомагає!
***
Колядини, колядини –
Я із доброї родини.
Як піду колядувати –
Не пускають мене з хати.
Бо господарі хороші
І колядки всі пригожі:
Про оселю та Різдво,
Щоб родило і було,
Та завжди Земля раділа,
Що Ісуса народила.
В день щасливої події
Хай збуваються надії.
Колоситься хлібна нива,
Старість щоб була щаслива,
Оженились парубки,
Вийшли заміж всі дівки.
Хай минають горе й смуток,
В дім приходить лиш прибуток.
Щастя вам у році Новім!
Із Різдвом вас всіх з Христовим!
КОЛОКОЛА
Как дорог мне церковный звон,
Когда на праздник приглашает!
Идут миряне на поклон,
Пред Богом головы склоняют.
Звенят малиной небеса,
Мигают радужной зарей.
И все мирские чудеса
Дарят нам радость и покой.
А иногда, ночной порой,
Когда звонарь бывает пьяным,
Зазвонит колокол струной
Или тальянкой серебряной.
Но тяжелее во сто крат,
Когда звонарь неосторожно
Ударит колокол в набат
И раздается гул тревожно.
Набат встревожит матерей,
Пожарников и прочих.
Стук открываемых дверей
Затихнет только поздно ночью.
Любите звон колоколов,
Как память Руси первозданной!
Они для нас – и связь веков,
И символ веры православной.
ЗУстріч Різдва Христового на міській станції юннатів
Дійові особи:
Ведучий.
Звіздар: хлопець в українській одежі з шестигранною зіркою на палиці.
Мікоша: вайлуватий хлопець в українській одежі, завжди усміхнений, з великою торбою через плече для подарунків.
Коза: дівчина в українській одежі з фартухом, ріжками і хвостом з соломи.
Лікар: у білому халаті з лікарською сумкою. Має великий шприц, термометр, ліки.
Циганка: дівчина в циганському вбранні з колодою карт для ворожіння.
Ведучий:
Закінчується переддень Різдва. Наступає святвечір – багата кутя. Ще вдень господар вніс у хату і поставив на почесне місце – покуть – дідуха, на розстелену господинею на столі святкову скатертину. Зробив кубло із сіна і поставив горщик з кутею.
В цей святковий вечір кутю називають багатою, оскільки, крім неї готують ще одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково повинні бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар.
Як тільки на небосхилі з’явиться перша вечірня зірка, всією родиною сідають за стіл.
Першим займає місце господар, а за ним – члени родини. Вважалося, що в святвечір покійні близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, а відтак – залишали для них місця і ставили страви і ложки.
Вставши, глава сім’ї пропонує пом’янути покійних і запросити їх до столу. Його мова звернута до тих, хто заблукав у лісі, втопився в морі чи не повернувся з далекої дороги.
І закінчувалася словами: “Царство їм небесне, хай легенько лежиться, а нам – легенько живеться”.
Слідом за господарем, всі присутні виголошували молитву.
Наступну молитву виголошували нині сущим – усім членам родини. Їм зичать здоров’я і щастя, бажають, щоб гуртом та в злагоді дочекатися наступного Різдва.
Після цього господар бере свічку та миску з кутею, поклонившись на чотири сторони, передає страву дружині.
Перед тим, як почати їсти, старійшина підкидає з ложки кутю до стелі – “на приплід”, друга порція – “на врожай”, третя – щоб роїлись бджолині рої.
Наступила зимова ніч – ясна, зоряна. Великий місяць велично піднявся на небо, світить добрим людям, щоб всім було весело колядувати і славити Христа. Стає так тихо, що далеко чути рипіння снігу під чоботами та валянцями колядників. В засніжених до самих димарів хатах ледь-ледь мерехтять каганчики – гостинні господарі чекають колядників. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини Новий рік.
Раптом під вікном вчувається розмова парубків, стук у вікно. Це прибула ватага колядників.
Голос ватаги:
Світло зірки небо крає!
Чи господар нас чекає?
Ось каганчик ясно сяє,
Вся родина нас чекає!
(Входить ватага на сцену і гуртом декламує):
Йшли від хати і до хати,
Де ж поділися юннати?
Ось вони. Як їх багато!
Можна вам колядувати?
(Вигуки із залу):
Можна! Будь ласка!
Звіздар:
В лісі є циганський табір,
Ми зробили в ньому гамір.
Ось циганочку схопили.
Подивіться, яка мила!
Циганка танцює і приказує:
Я танцюю та співаю,
Бо талант до цього маю.
Золотіть мою долоню –
Розповім про вашу долю.
Звіздар:
Маєм ще одну красу –
Ось погляньте на Козу.
Коза:
В мене теж є свій талант,
Але він того не варт:
Краще б ви щось подарили,
Чим з налигачем водили.
Звіздар:
З нами й лікар. Сумку має,
Тяжкохворих підіймає.
Та й за іншими слідкує,
(Тихо!) Не підходь, бо залікує!
Лікар:
Я – лєкарь-аптєкарь. Мертвих на ноги підіймаю.
Циганка:
Ой, людоньки! Щось наша Кізонька захворіла.
(Всі кидаються до Кози, а вона – голова повисла, потім зовсім – буць і впала.Циганка, що тримала її на прив’язі, прислуховується, чи вона дихає).
Циганка: Така добра тварина була – і розумна, і до харчів невибаглива. Таку б у наш сільгоспвідділ – не їсть, не п’є. Їй би тільки кленовий листочок та водички крапельку. Що ж нам тепер робити?
Звіздар: Лікаря!
Лікар: Я – лєкарь-аптєкарь і маю приватну справу, мушу платити податки, без дєнєг не маю права!
Звіздар:
Кізонька ж небагата,
А Ви складали клятву Гіппократа.
Лікар:
Гіппократ жив у достатку –
Хто брав з нього ті податки?
Всі:
Врятуйте, лікарю, Козу –
Ватаги нашої красу.
А ми ж, коли зведем рахунки,
Вам віддамо всі подарунки.
Лікар:
Ну добре, добре, вірю вам
(Хвала дарункам і козам).
(Тихо!) Дістану ліки, полікую,
Можливо, Бог дасть, і врятую.
(Лікар дістає великий шприц,наповнює рідиною і робить укол. Коза лежить нерухомо, але згодом заворушилась, підійняла голову).
Циганка:
Ожила! Наша Кізонька жива!
(Подякувавши лікарю, Циганка стьобнула Козу поводком, і вона відразу ж звелася на ноги, почала пританцьовувати. Всі присутні пішли в танок, приспівуючи).
Всі:
Хвала лікарю, хвала –
Наша Кізонька жива.
Там, де Коза ходить –
Паляниця родить.
А де її немає –
Там хліб вилягає.
Тупне де ногою –
Зернові копною.
А де Коза рогом –
Там пшениця стогом.
(Кізка, наче нічого й не сталося, буцькає до присутніх, намагається налякати всіх своїми гострими рогами).
Звіздар:
Добру ми ведем ватагу.
Нам даруйте за відвагу,
Роздивились на оклунки?
Може й так дасте дарунки?
Шум в залі:
Ні! Колядуйте!
Звіздар:
Просим вас тоді не спати,
Будем вам колядувати.
А щоб ми були спокійні,
Підберіть дарунки гідні.
( Ватага співає):
Добрий вечір тобі, пане господарю.
Радуйся, ой радуйся земле:
Син Божий народивсвся.
(Далі декламують колядки).
1.
Святий вечір, добрий вечір,
Мир українській землі.
Хай же славляться юннати,
Педагоги, вчителі.
2.
Хай же в цьому храмі родять
Знання, досвід і думки,
Школярів багато ходять
До юннатів у гуртки.
3.
Квітує сад в оранжереї
Та у дворі обіч алеї.
Живий куток щоб потіснився,
До літа слон там оселився.
4.
Щоб педагогів ви любили,
Не кривдили і не дурили.
Щоб вам вдавався кожний дослід,
І цей в житті згодився досвід.
5.
Лелеки в сад щоб прилітали,
І щоб вас люди поважали,
Завжди добро у вас велось,
Про що ви мрієте, збулось.
6.
Щоб дощі йшли на врожай,
Був щасливим весь нащ край!
Тільки станем за порогом,
Хай дається все це Богом!
7.
Ну, а нам за колядівки
Не вина і не горілки,
А цукерки або гроші –
Ви ж господарі хороші!
Може ЄВРО у вас є –
Хай господар дістає.
Щедрість же межі не має.
Хай вам Бог допомагає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389744
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2013
автор: Дмитро Юнак