я пишу вірші, хоч я не поет
і, мабуть, ніколи поетом не стану.
забракне відваги і рим дієслівних
нестримно-дитячих, наївно-бурхливих,
що крила рішуче здіймають на злет.
я залишусь писати прозою вірші;
хоч слова важкі, наче камінь,
та гострі, мов добре заточений меч.
я не буду довбати словами
малюнків складних і наскельних,
бо усе ж таки найважливіше,
щоб важезна гора
із сотень і тисяч думок
упала із вічно обтяжених плеч.
03.01.2013р.
Отак я пишу. І коли я кажу, що можу писати коли завгодно, що мені не потрібно чекати приходу/приїзду/прильоту музи - це правда. У нас занадто багато думок щоб чекати на своїх муз.
П/С: важко підібрати рубрику :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389721
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2013
автор: Віктор Шупер