У чорному світі, де час не летить,
Ніщо не існує, хоч кров ще кипить.
Тут хмари із пилу, із чорного жаху,
Що падає вниз, в світ темного страху.
Тут люди померли, лишились бездуші,
Неначе згоріли усі їхні духи.
А тіло живе в лукавому світі
Й помалу гниє, неначе вже трупи.
Це мовби відстійник темного зла,
Сюди потрапляє вся нечисть буття.
Людина ж зникає поміж чорного лиха,
Що падає вниз, так сильно як злива.
Тут тільки зима одна настає
І падає сніг, що білим не є.
Він всіх поглинає, з’їдає в пітьмі,
А потім лишає лише чорний лід.
29.03.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389686
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 03.01.2013
автор: Володимир Біленький