Я вчора сам себе похоронив…
І відпіспівав свою власну душу!
на перехресті серпневих злив,
Я переплив твої моря і вибрався на сушу…
А ДАЛІ?куди я буду іти далі?
На плечах тільки біди і печалі...
Куди б не йшов знов повернусь на перше коло,
Я лиш фрагмент-зайва нота в життєвому соло!
Так просто, як від фа до соль-симфонія моїх неволь..
Чекати поки знов прийде якась нова Асолль!
Знов розіпне мене і плюне мені в душу...
А я знівечений і ледь живий знов виповзу на кляту сушу!
І буду думати,що все це суєта:обман,ілюзії і висота....
Мовчать міста –від неба до Голгофного хреста,
Німі й безсловесні не скажуть нічого,
Вони як і я- далекі від Бога!
А я…я упокорюсь і впаду на сніг,
Серпневі зливи збили мене з ніг,
І далі йти навряд чи би я зміг,
Я впав десь біля тебе-я застиг…
Дозволиш,хоч інколи чути твій сміх?
30.12.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388982
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.12.2012
автор: Той,що воює з вітряками