Нас небо не може тоді рятувати
Від долі тяжкої, ударів легких,
Коли не хотів ти життя таке мати
І рішень настільки важливих важких…
Боявся їх так, як вогню чи пожеж..
Ховався за щось, молив,мов: «Прости!
Мій Господе, Боже, я краще!»,авжеж,
Лиш після того, як гаркнув: «Пусти!»
Всім тим, що так без надій сподівались
На думку твою, чи поміч кому…
Тепер усі просто пішли, поховались,
Канули безвісти, десь у пітьму…
Але ж подивившись на тебе згори,
Небо зуміє усе те пробачить,
Скаже:«Є в тебе шанс, скоріш забери!
Щоб долю свою зміг далі побачить! »…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388971
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.12.2012
автор: hindi7797