Тьмяніють зорі, небо з уяви зникає,
Ось ще мить і пропаде іскра.
Дух твій піде і життя вже не стане,
Вмить зникне усе із твого буття…
Не побачиш ти зорі, не відчуєш тепла,
Все залишиш у гробі свого забуття.
Не кохатимеш знову, вже не впаде сльоза,
Ось був ти недавно, а тепер вже нема…
Всього лиш секунда остання летить,
Вже серце не б’ється, уже не болить.
А Смерть вже стоїть і манить рукою
До себе, до мертвих, до Царства Пітьми:
“Ти підеш зі мною, туди твоя путь,
А хоч залишися – і будеш гнить тут.”
І він залишився, намучивсь бідак,
Він привидом став, він тут, серед нас…
17.05.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388898
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 31.12.2012
автор: Володимир Біленький