Ви мене розлюбили напевно. Так жаль
мені Вас і себе до нейронів.
І вороною білою я в сіру даль
хочу кинутись геть - без перонів.
Розлюбила життя від небес до землі.
Заздрю тим, хто літає безмежно.
Ви так легко взяли половину душі
й з почуттями у гордості щезли.
Вам не треба поет, - пам`ятаю клялись.
І вершин ілюзорних не треба.
А до мене хоч крок Ви зробили колись,
хоч разочок вдивлялися в небо?
Віддала над усе. Бідна геть без війни.
Гола-гола дивлюсь в роздоріжжя.
І куди б полетіть, в яку сторону йти
(на очах його вмерти так смішно)?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388853
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2012
автор: Ліна Біла