Усім життям й усіми снами
Керує сила не жива.
Її шукають вже віками,
Та час для неї не біда.
Вона сама віки будує,
А хоче – нищить на шматки,
Бо всім живим вона керує
І люди їй лише ляльки.
Любов і смерть для неї камінь,
Війна і мир – крихкий кістяк.
Для долі щастя не буває,
Вона ж для нас лише маяк.
Стоїть і манить в Царство Ночі,
У світ, де вогник не горить,
Де вже не світять мертві зорі,
А місяць очі не сліпить.
Вона стоїть у темнім вбранні,
Неначе ворон на гіллі.
І кожен з нас її шукає,
Аби не вмерти уві сні.
16.02.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388696
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 30.12.2012
автор: Володимир Біленький