Ти знаєш мій ритм,
чекаєш опівдні, опівночі
дзвониш, шукаєш
надвечір.
Ти пахнеш любистком,
втішаєш євшаном.
Ти знаєш, ми скоро
рушаєм.
В далеку дорогу, де місяць
і місто в сплетінні
і сльози, і руки у тісті,
де пахощі дикі, де
пристрасті голі, де нам не
сховатись
від статуй, від солі
на щоки.
Влетіла синиця, розбила,
розлила, крильми затоптала,
розмазала букви.
Та ж ось вона рветься.
Лоскоче у руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388689
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.12.2012
автор: Harmonika