Свіжина

Лежить  дід  на  печі  потилицю  чухає,
Виє  вовком  завірюха  він  бурчить  і  слухає.
Вже  дістала  ця  зима  замело  все  геть,
Хоч  би  хату  обминула  ота  клята  смерть.

           Кому  треба  ті  проблеми,  ті  поневіряння,
         -  Чуєш,  бабо,  кабана,  завтра  колемо  зрання.
         -  Чи  ти,  діду,  з  дуба  впав?  Бач  яка  негода,
         Сама  знаю,  що  пора  хіба  мені  шкода.

Хоч  минув  вже  кінець  світу,  ледь  прийшов  до  тями,
-  Давай,  бабо,  вгомонись  не  треба  більш  драми.
Зайду  скажу  для  Петра,  а  ти  для  Марини,
Вже  не  ті  в  мене  літа,  не  гнутиму  спини.

         Все  владнав,  почистив  сніг,  ледь  ноги  волочить,
         Ну,  а  баба  слідом  ходить,  голову  морочить.
         Все  погода  їй  не  та,  мерзнуть  ноги,  руки,
         -  Діду  це  не  свіжина,  а  пекельні  муки.

-  Іди,  бабо,  не  копти  дай  ще  грам  пожити,
Йди  в  сусідки  відпочинь,  що  тобі  робити?
Пішла  баба,  чує  дід,  хтось  його  гукає,
Із  за  воріт  мордатий  дядько  в  двір  заглядає.

         -  Чи  не  хочеш  каже,  діду,  кабана  продати,  
         Гарні  гроші,  я  ось  зразу,  можу  тобі  дати.
         Швидко  дід  владнав  цю  справу,  в  дворі  стало  тихо,
         Та  напевно  він  не  знав  гроші  -  це  на  лихо.

-  Що  за  шум,  -  заходить  баба,  -  щось  кабан  кричав,
А  дід  гроші  їй  з  кишені  швиденько  дістав.
-  Не  хотіла  ти  мороки,  я  владнав  все  вмить,
Бачить  баба,  що  мітла  під  хлівом  стоїть.

         -  Ах  ти  клятий  ледацюго,  бісове  створіння,
         Скільки  в  мене  може  бути,  ще  того  терпіння.
         Підхопила  ту  мітлу  та  пішла  в  атаку,
         А  дід  швидко  у  хліві  закривсь  з  переляку.

Сидить  тихо,  як  та  миша,  баба  не  вгаває,
Перезлиться,  вгомониться  дід  це  добре  знає.
Пішла  в  хату  дід  в  хліві  сидить  замерзає,
А  та  вийшла  на  поріг  вже  його  гукає.

         -  Що  ти  мерзнеш  йди  до  хати  вечеря  парує,
         Щось  надумала  стара,  а  може  жартує.
         Зайшов  в  хату  сів  до  столу  душа  вилітає,
         Ну,  а  баба,  мов  здуріла,  до  нього  моргає.

Тягне  з  печі  баняка  дід  ковтає  слину,
Попустило  бабу  швидко,  думав  що  загину.
Взяла  миску  з  баняка,  щось  стоїть  черпає,
Ну,  а  посуд  той  пустий,  нічого  немає.

         Поставила  перед  носом:  -  Їж  діду  печінку,
         То  на  другий  раз  згадаєш,  що  ще  маєш  жінку.
         Бери  м'ясо,  бери  шкварку,  як  смачно  парує,
         А  дід  очі  опустив  та  мовби  не  чує.

-  Щоб  проблеми  ти  не  мав  із  шлунком  до  ранку,
Там  для  тебе  звіробою  поставила  склянку.
А  на  завтра  в  нас  в  меню  -  ломанка  гаряча,
Роботяща  в  тебе  баба  не  якась  ледача.

         Покректав  дід  і  на  піч  посунувся  спати,
         Потягнуло  геть  язик  нема  що  сказати.
 
22.12.2012
 
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/50-svizhina.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388555
Рубрика: Гумореска
дата надходження 29.12.2012
автор: Антоніна Грицаюк