Ще не мертвий, та схожий на тінь,
Серце в смутку холодне ,безсиле,
І думок голубу заметіль,
Чорна хмара страждання накрила.
Та я вірю в священну весну,
Що як ти, оп’янить до безтями ,
Зачарує, залишить без сну,
Щоб новими пролився словами.
Я тоді, як закинутий сад,
Побілію новими думками,
І надія, вернеться назад,
І кохання, що було між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2012
автор: Федик Юрій Михайлович