Сиділа я й дивилася на зиму
з вікна, бо надворі ж так зимно,
Крім того, з вікна зима гарніша,
Хоча за склом, зате тепліша.
Звичайно, в горах чи в лісах зима найкраща,
Вона там – казка, і бачити її такою – щастя,
Але брести лісами чи гору підкорити –
Мені не під силу такий кидок зробити...
Тому – з вікна дивилась я на зиму,
І вкотре за життя мені ставало з неї дивно –
Вона водночас і краса й стихія,
Зима – і страх холодів, й романтична мрія.
Зима – не просто три місяці у році,
Це іній, й сніг, що рипить при кроці,
Це луги і сади білими перинами вкриті,
Це зимові сади, що морозом на склі відбиті... 21.01.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388437
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2012
автор: Яна Бім