Ти йдеш, вдягнувши у небо плечі,
Узявши сонця лимон в долоню,
І світлі думи - твої предтечі -
Летять до мене, як білі коні.
Ти йдеш... ти близько... ти майже поруч,
Вбираєш в очі моє чекання,
Мене, щасливу із мене твориш
І залишаєш таку до рання.
І знає тільки вишневий вечір,
Як неймовірне тобі вдається:
Піти, вдягнувши у небо плечі,
а на долоні тримати серце
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388215
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: мирослава