О,приречений на смерть!
На колінах,голову схиливши,
закінчився твій герць,
фортуну розізливши!
І де твої таланти?
де твоя звитяга?
ти зрадив за діаманти,
за герб на стягах!
О,приречений на смерть,
відблиск життя в очах,
твоя душа майже відлетіла геть,
не відчуєш любов та страх!
Зрадник сам собі,
все,впав на полі бою,
згориш ти з іншими у вогні,
й гріхи згорять з тобою!
І ось останній подих,
рука судорожно вхопила землю,
вуста промовляють : " згоден " ,
остання думка йде по нерву!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388061
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 27.12.2012
автор: Натаніель7