Вже не тебе боюся, а твого мовчання,
Невпевнено-квапливої ходи,
Тривожних снів в ранковий час світання,
Бажання випити тебе, немов води.
Боюся погляду твого у саму душу,
Коли підкошуються ноги, мліє світ.
Боюся що злечу. Немов в калюжу
Злітає по весні вишневий цвіт.
Боюся згаснути, перегоріть, як тріска,
Перетворитися у збайдужілу тінь,
Що все, що відчуваю, стопче лінь,
Буденність і жура. Лечу на світло,
Мов той метелик, і горю в огні
Своєї нескінченної до болю,
Нікому непотрібної любові...
На дні без ліку змінюються дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388050
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Meggi