Уявіть прекрасну, як то вміють казати англійці лакшері, кімнату, в яку ви так хочете увійти. На вході не привітний і досить злий конс'єрж, який каже, що туди не варто йти, там біда, ви там все може знищити. З болючого морозу ви опиняєтесь у приємному місці, де тепло й мило. там немає нічого, не витончиних антикварних меблів, і дорогих картин чи їхніх дорогих репродукцій, ні вікон, ні столу та стільців, ні приємної софи з купою подушок. Але, незважаючи ні на що, там тепло і затишно. там можна присісти і зануритися в приємне ніщо. Довкола вас не ріжуча білизна, а приємний беж. таке відчуття, ніби зараз звідкілясь з'являться юнікорнс, ой пардон - єдинороги, а ще Санта і ви сядите побесідуєте, за склянкою молока.
І ось так я себе відчувала, коли ми познайомилися. Я не могла сказати, за що в тебе хочу зануритися, я просто занурювалася. я Відчувала тебе кожною порою своєї шкіри, і здається й досі пахну тобою.
А тепер уявіть, що ви знову в тій самій кімнаті. Конс'єрж, правда, сьогодні був не такий злий як завжди. він скзаав тільки, що вже й руйнувати нмеає чого. Але коли ви туди зайшли то впали. Ви не вдарилися, але там щось таке тягуче і бридке, і воно ніби поглинає вас. І очі вам поступово починає різати свтіло,і, піднявши очі, ви бачите, що стін у кімнати вже немає, там величезна діра. Діра така велика, що здається хтось підійшов впритул до дверей та вистрілив з базуки, яка вибухом "винесла" стіни.
Це були твої слова. Ті самі, твої слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388022
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: MNDRK