"Вже досить не ходить тобі на пари",-
говориш ти, цілуючи мене.
Я розумію - хоч слова і гарні,
але порада мої вуха обмине.
"Вже досить ранком ніжиться у ліжку", -
говориш ти, із жарту сміючись.
Я розумію і, лишившись книжки,
у плед горнусь, дарований колись.
"Вже досить той будильник вимикати", -
говориш ти, наспівуючи вальс.
Я попрошу ще п'ять хвилинок зачекати
й почую ніжне: "Все, мадам, для вас".
"Вже досить бігати у літніх босоніжках", -
говориш ти у тоні "схаменись".
Я ж, по-дитячому заплигнувши на ліжко,
цілунком попрохаю: "Зупинись!"
"Вже досить не ходить тобі на пари", -
говориш ти, доходячи до шепоту.
Я розумію все ж, що слухать марно,
і залишаюся з тобою, рідний трепете... (04.12.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387777
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.12.2012
автор: Олена Вєчканова