Між кожним гірким сміхом
твої мрії - все одно спогади
про майбутнє.
Я ж гублю тебе в тумані
перенатовплених днів.
Ніхто,крім мене,ніхто так, як я,
не вчить твою душу.
Солодкий шепіт перенасичення
вабить,
Але пора відпускати,
Хоч і не все минуле минає.
Ти так і залишишся
ломикаменем в мені.
Ти продираєшся крізь товщі масок,
моя saxifrago.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387715
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Олена Ганько