Куди тікає день за днем,
Мій зір того не помічає,
І мудрий вислів «Carpe diem»
Безслідно з пам’яті зникає.
Від пилу кашляють книжки,
Кімната в смутку застигає.
А дні – самотні ланцюжки,
Які життя моє складає.
А у душі – скажений крик,
На волю вирвати б, та марно.
Не верне час – безслідно зник.
Було, минуло – спогад гарний.
Усе триває тільки мить.
Людське ж невічне й трішки п’яне.
Той хай твій розум не простить,
А то засне – і в Лету кане.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387708
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Ліліан Габрель