Сивина на скронях,
А печаль в очах
Все чека додому
Мати соколят,
А вони не їдуть,
Часу все немає.
Заробляють діти,
Праця їх тримає.
Мати все чекає,
В карих очах сльози
«Ой приїдьте, дітки,
Я ж без вас не можу.
Ой, приїдьте, любі,
Вам завжди я рада,
Без вас, мої любі,
Зажурилась хата.»
Мати за ворітьми
Дітей виглядала,
Мама біля двору
Сльозу витирала
Ждала й дочекалась
Соколят своїх,
І в старій хатині
Залунав їх сміх.
Веселились, плакали,
Міцно обіймали
І до свого серця
Матір пригортали.
Цілували в щоки,
Сльози витирали,
Як же вони дуже
По мамі скучали.
Де б ми не ходили,
По яких дорогах,
Жде додому мама
В радостях й тривогах.
Де б ми не були,
Як життя не склалось
Знайте, що додому
Рідні зачекались.
26.08.2009р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387684
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Надія Гуржій(Свинар)