Ялинку зрубали... Та починають,
Наче спокутуючи той гріх,
Іграшки різні чипляють,
Цукерочки, яблучка та ще й горіх.
А ялинка за лісом сумує...
Їй би сніг сріблястий, морози...
Життя у гілках ще вирує -
Блищать смоляні її сльози...
ЗАМИСЛИМОСЬ, ЛЮДИ!
Ялинки рубають, везуть, прикрашають!
Потішаться трохи... та викидають...
БулО їй свято: прикраси та гості!
А потім розділи... смітник... на погості.
То може досить ялинки рубати,
На Душу собі гріх отой брати?
ЛІСИ - ЦЕ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЙ ЖИТТЯ!
А люди відносяться, як до сміття.
Купіть собі штучну красуню ялинку!
Свята пролетять - заховаєш у скриньку.
Якщо ж ви маєте хату-домівку,
То посадіть біля неї ялинку.
І буде завжди вона вас звеселяти,
Чисте повітря й наснагу давати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387621
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Валентина Володина