ти чомусь лиш м'які приголосні складав у шухляду,
а мені так твердих треба: для прийняття рішень.
ти завжди між очей моїх шукав свою правду,
залишаючи крихти відвертостей і вибачень.
ти ніколи не приходив, коли я хворіла -
завжди відсилав поштою квіти,
а мені так хотілось трішки білого
аби взимку обміняти його на вітер.
ти пояснював все симптомом меншовартості,
старими записничками і забутими адресами,
і твій ранок приходив опівночі,
щоб відправитись месою.
ти вчив, що моя філософія
може ненароком луснути
від зашкарублих теорій
і перебору мудрості,
від відсутності макіяжу
і високих підборів,
від тавтологій,
зворотів,
звертань,
ескізів,
і
болі.
знаєш, іноземною легше жити
там твердих вдосталь,
частку «не» пишемо без літер
і знаку м’якого нема -
закритий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387512
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Нова Планета