Так ніби вибірково нас беруть,
Так ніби Там потрібна лиш чеснота.
То в чому ж віри Божеської суть?
Радію, що є ангелам робота.
Так, так, радію. Тільки не на зле,
Бо смуток миттю огортає душу.
Тож в котрий раз запитую себе,
Чому трясуть чесноту ніби грушу?
А підлість – то пухлина на землі,
Як та іржа, що роз’їдає душі.
І в здибленій гріховній суєті,
Сидить чеснота у великій смуті.
Життя підлоті – пісня на плацу.
Бісівський шабаш їм дарують ночі.
Чому заразі цій дозволено, чому,
Хрест накладати, ще й дивитись в очі?
Пожертвами та хитрістю, мабуть,
Вона той Рай до себе притягнула.
То в чому ж віри Божеської суть,
Коли їй навіть підлість присягнула?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387431
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2012
автор: Г. Король