Хурделиця-метелиця
Закралась в душу враз –
Що степом білим стелешся
І маниш без прикрас?
Малюєш заволокою
Картини із життя,
Вже нотою високою
В той край, без вороття…
Там митями короткими
Так весело було –
На ковзанці чоботями
Полірували скло…
Волосся розвівалося,
А очі як сміялися!
І погляд стрівся твій
З-під довгих красень-вій…
Хурделиця-метелиця
Все замела давно…
Казав, що перемелеться,
А в серці… йде кіно…
24.12.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2012
автор: Променистий менестрель