Ми живемо, кохаєм, розпадаємось іскрами,
забуваємось в сяйві даремних думок.
Обмінятися б швидко записками стислими
і згоріти вогнями чужих перемог.
Ми живемо, мудруєм, лишаємо сльози,
скитаємось в світі безбарвних облич.
Поранивши вірші, стікаємо прозою...
Така от я справжня. Нумо ж, полиш!
Ми живемо, не бачим, шукаємо правду,
лишившись мальками у річках без дна.
На коханих не можна лишать копірайти,
бо так легко ж за зраду помститься жона.
Ми лишались, летіли, розсипались іскрами,
На прощання лишивши стонадцять зірок.
Я колись повернусь. І цукерками кислими
усе ж навчу тебе обійтись помилок. (02.12.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387388
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.12.2012
автор: Олена Вєчканова