наші кості прагнуть слави
Варшава
накриє їх холодом хвиль
зусилля
муштрує лоботомрію
нестерпна подія
Імануїл Кант
прапрапрапра брат
настануть часи тихої віри
струна і стріли
прогнуть наші парамагнітні серця
тиша тиш епоха
мертва
як прикро що дощ знову навмання
пропустив
нашу постіль
один влучний постріл
залишить Варшаву
замкне старий склеп
стерп мій череп
під тиском холодних хвиль
із Балтійського моря – штиль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387367
Рубрика: Верлібр
дата надходження 24.12.2012
автор: G1NTONIK