Вулиця дихає спаленим порохом,
Душать вітрини повітря небес.
Крок параної заломлює голову.
Де пошукати рятунок колес?
Люди запевнили святістю поверхів:
«Наша довіра лікує психоз».
Скрізь набереться проклятого шороху,
Розум поглине лікерний мороз.
Тиша затягує стомлені співи.
Ми досягли апогею світів.
Трохи понюхати свіжі архіви,
Після пригнічень добряк захотів…
Крах. Затуляє. Хворобу. Психологів.
Так. Розбрехалися. Святістю. Поверхів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387289
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.12.2012
автор: Вальдемар Феруменко