Мене з"їдають хвороби.
Надто серйозні і надто
несмертельні у двадцять.
Такі речі траплятимуться
настільки у сорок.
Організм гасне в думках.
Кожна рана- наслідок.
Я бачу свою затруєну душу,
що вже давно не звучить
у соль мінорі.
Мої руки прозорі, вражені.
Ми- прокажені.
Життя не така вже й подорож
далека.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386981
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2012
автор: Harmonika