Очі замерзлі не бачать,
співу не чутно із вуст,
навіщо хвилини ці плачуть,
якщо я уже не озвусь...
Й прикрашаючи землю у іній,
де вирує лиш звук хуртовин,
там букає ще тисяча тіней
у обіймах пустельних долин...
Де ж те сяяння темних ночей,
що іскряться малиновим небом?
Я самотній у руслі речей,
чи течу, наче тінь поза степом?
Я неначе поглинутий Сонцем,
все мандрую у забуті сузір*я.
і поставши для тьми охоронцем,
знов долатиму мертві узгір*я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386888
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 22.12.2012
автор: Silver Snow