Тернові гілки обплітали,
Зв'язали мені руки,
Приємні дивні муки.
Літають ластівки прозорі
Ліловими полями.
В пісках загублені,
Пустелі з білими стінами.
Що тобі світ мій,дивна правда
З реальністю навіки розійшлась.
Закохана,нестримна,
Мабуть варта,щоб ти її згадав.
Пізнати все,прийняти бій
І скласти зброю на своєму тілі.
Зуміти встати,щоб сказати ні,
Замалювавши чорним
Чорно-білі стіни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386693
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2012
автор: Демура