Мовчи, як нічого сказати,
Мовчи, як сказано вже все.
Бо розкіш слів порожня трата,
А їх набір – твоє лице.
Мовчи, коли говорить стадо;
Коли немає слухачів;
Якщо в словах відсутня правда.
Мовчи, коли бракує слів.
Виконуй те, що знаєш, мовчки.
Даремно навіть не кивай.
Склади в єдине всі шматочки
І лиш тоді відповідай.
Мовчи, коли слова продажні.
Цінуй слова. Слова – дари.
Та лише з глуздом власним завжди, -
Ти чуєш? - завжди говори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386533
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2012
автор: Іван Блиндюк