Вранці під ковдрою стало дуже жарко, тіло пашіло. Перша думка була – я захворіла. Друга – стали більше подавати тепло по трубах із котельні. Коли глянула у вікно, відразу зрозуміла, що сьогодні кардинально потепліло…
Довкілля, яке було сліпучо-білим, голубим, чистим, іскристим, раптом стало сірим і поруділо.
Радісно потягнулися дерева вгору до неба, налипання снігу на гілках майже зовсім облетіло. Подекуди ще висять невеличкі клубочки снігової вати, які також скоро, як тільки пригріє яскраве сонце, попадають на землю, як яблука спілі…
Ніздрі лоскоче ледве відчутний аромат весни. Подумки себе питаю, чи це реально, чи може мої сни?
На снігу поважно ходять ворони – так і хочеться сказати:»Граки прилетіли»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386514
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО