Коли б запланували кінець світу,
я б свою душу відпустила в пляс:
і якось швидко я б забула про освіту,
і зовсім би не думала про час;
Я б розказала мамі про усі неправди,
і на питання друзям я б відповіла.
А в ювелірці вибрала б смарагди,
й багато грошей за коштовність віддала б;
Можливо, я сказала б, що кохаю,
можливо, - замовчала б навіки.
А потім банк побігла б грабувати,
читаючи послання від Луки.
От був би кінець світу: стала б горда,
залишилась без друзів би, одна.
А потім б напилася, як потвора,
й нікому б не призналась, що пила.
Ще може я побігала б в калюжах
та з парашутом стрибнути змогла б,
із легкістю б побачила байдужих
й в суперечках би усіх перемогла.
Я б розказала ще багато мрій. По алфавіту.
Та щось їх здійснення поки що не видать
Ізнов нас надурили з кінцем світу...
Й коли вони розучаться брехать? (21.12.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386493
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2012
автор: Олена Вєчканова