Коли весна родила цвіт
У повноті свого буяння,
На світ з’явилася мені
Маленька доня незрівнянна.
Здавалося, що цвіт втопив
Всю метушню в своїм кориті,
Бо на землі були лиш ти –
І оченята, як китиці.
У них витала голубінь,
Підхмарена розквітлим небом,
Травнева музика дощів
Вмивала личенько рожеве.
Ти вдома, доню! Ти прийшла
У світ травневої гостини,
А я летіла, як весна,
До Бога на твої хрестини.
Вторили «Вірую» вуста,
Щоб ти, небесне голуб’ятко,
Сьогодні іменем Христа
Спізнала мир і Божу ласку!
Ти подоросліла умить
На вік, на крок, що зветься щастям
Христова донечко, в цей час
Ти народилась для Причастя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386434
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2012
автор: Оксана Пронюк