Ворожила нічка на любов і кару,
Полишила людям чорним на поталу,
Подала пліткаркам ситную потраву.
Казав, що довіку буде він кохати,
Мене за дружину обіцяв узяти.
Та лишив самотню віку доживати.
Зорі білі, зорі, ви свідками стали
Чом моє кохання не порятували?
Ви ж бо мені щастя справжнє обіцяли.
Послухай, стежино, я сказати мушу.
Тільки ти єдина знаєш мою душу.
Поверни кохання на щастя чи муку,
Одведи благаю, чорную розлуку.
Не плещіть даремно, язики прокляті.
Я іще утру ті носи пихаті.
Буде і моє подвір’я уквітчане в святі:
Буде мені любий лиш мене кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386429
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2012
автор: пописуха