Сьогодні ходить знову Миколай,
Зайшов в будинок для малих сиріток.
Стомився,сів спочити,пригадав,
Що вчора приносив він для цих діток.
Хтось попросив цукерок,хтось казки,
Для когось чобітки приніс новенькі.
Виконував роботу цю роки,
І дітки всі були йому рідненькі.
Побачив-плаче дівчинка в кутку.
Щось тримає,складає на підлозі.
Вчора не бачив дівчинку малу.
Невже допомогти він ій не в змозі?
Та й підійшов,питає:
-Щось болить?
Чому ти плачеш?Хочеш-допоможу.
Увесь будинок і весь світ вже спить.
А я ще подаруночки розношу.
Вона сміється:
-Ти не Миколай.
-Хто на підлозі?
-Це моя матуся.
Це діти розірвали,вибачай.
А я за неі кожен день молюся.
Чому померла?Зовсім молода.
Кому мене залишила?Не знаю.
-Не будеш більше ти така сумна.
Це я тобі дитинко обіцяю.
Мене колись залишили батьки,
Я теж сирітка,все я розумію.
Але молюся Богу всі роки,
Тобі знайти родину я зумію.
Присів на ліжко і за руку взяв,
І казку розказав малій дитині.
Піде шукати,він пообіцяв:
Різдво зустріне у новій родині.
І бачить,що дитя мале не спить,
Всміхається вона до Миколая:
-Я буду дуже,дуже їх любить,
Я б колядки їм на Різдво співала.
Я потім каже:
-Ти стомився вже.
Хіба ти плакав,як батьків не стало?
І гладить його руки і лице.
-А моє серце зустріч відчувало.
Лети назад і відпочинь за рік,
Ти фотографію верни моєї неньки.
Сидів і плакав сивий чоловік.
Дитинка каже:
-Ти такий старенький.
Переживаєш,саночки везеш,
Спішиш до всіх,а хто тебе годує?
Даруночок в віконечку знайдеш?
А хтось із діток щиро поцілує?
Я помолюсь за тебе,так і знай,
Моя молитва щира,бо дитяча.
А ти тільки здоровя не втрачай,
Бо дітки подарунків не побачать.
Віддам я фотографію тобі,
Побачиш маму-передай вітання.
Скажи,що досі ходиш по землі,
Молюсь я Богу звечора до рання.
Так вчила мама,на вікно мені
Завжди ти приносив дарунки щирі.
Тепер даю даруночок тобі,
Не відмовляй малесенькій дитині.
І Біблію виймає,і дає
Святому цей дарунок,що зостався
Від неньки:
-Ось,здається все.
А ти отримати таке не сподівався?
Та ні,ось фотографія,бери,
Даю тобі я в світі найдорожче.
І через рік до мене прилети,
І ручки склала:
-Бережи мій Отче
Святого Миколая ти завжди,
Дай йому сили всі листи читати.
Не спізнишся до інших?Вже лети,
Лише дозволь за всіх поцілувати.
Віконечко відкрила-хай летить,
Поцілувала,гладила святого.
-Мене за тебе так душа болить,
Бо бачу я тепер тебе сумного.
І плакав старий,старий Миколай,
Це Ангелятко так переживає.
-Я повернусь до тебе,так і знай.
Вона стоїть і ручкою махає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.12.2012
автор: Відочка Вансель