Ти мій принц, та не з казки, а з дійсності,
Мій навіки віддалений друг.
Ти зумів присягнути на вірність,
І присягу цю ти не забув.
Білий кінь-жеребець не забудеться,
І не втомляться губи від слів,
Що колись все раптово - та збудеться,
Й розпочнеться доба вічних снів.
І колись я прокинусь від того,
Що не бачу тебе уві сні.
Та натомість почую твій голос,
Адресований тільки мені.
Білий кінь за вікном у екстазі,
Ти і я, більш нікого нема.
Я тепер розумію: наразі
Я ніколи не буду сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386178
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.12.2012
автор: Monastasya