Тобі, немов на свята сяйво,
Немов на вранішну зорю,
Ми вдвох на райдузі граймо -
Я й той, кого в собі ношу.
Але не я, а ця дитина,
Що ще живе не в цих Світах,
Чатує часто біля гирла
Ріки Життя в Знання садах.
Не вона, я тебе кохаю,
І часто б'юся в самоті,
Бо біля нас тебе немає,
Цей стан - тенета золоті.
Здивована: мене не чуєш,
Я б'юся в сумі і печалі...
Та раптом чую: ти крокуєш!
І все втекло у далі, далі!
17.02.1994
с. Іркліїв,
Полтавської обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386088
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2012
автор: Левчишин Віктор