СЛІДИ НА СНІГУ

У  нашій  рідній  мові  є  такий  крилатий  вислів:  «Залишити  власний  слід  у  житті».  Ці  слова  мають  особливий  зміст,  тому  що  мається  на  увазі:  посадити  дерево,  народити  дитину,  збудувати  будинок,  реалізуватися  професійно,  зробити  наукові  відкриття,  створити  шедеври  культури…

Але  сьогодні  мова  піде  про  інші  сліди,  які  замережили  засніжене  довкілля.  Якщо  глянути  зверху  на  стадіон  поблизу  мого  дому,  то  у  сонячну  днину  можна  побачити  це  дивовижне  абстрактно-символічне  полотно,  яке  можна  при  бажанні  прочитати  і  описати.  Цей  своєрідний  малюнок  –  рефлексія  щоденного  життя  нашого  мікрорайону.  Кожен  слід  несе  певну  інформацію  і  я  спробую  вам  розповісти,  що  я  розшифрувала…  

Перш  за  все  слід  сказати,  що  біла  поверхня    розділена  на  різні  геометричні  фігури  стежками  і  доріжками.  Сліди  діляться  на  великі,  середні  і  маленькі,  на  свіжі  і  на  невиразні,  присипані  снігом  –  це  дає  можливість  зрозуміти,  що  відбувалось  сьогодні,  а  що  вчора,  чи  ще  раніше…

Ось  видно  сліди,  які  ведуть  до  школи  -  тут  щодня    грузнуть  у  заметах  дитячі  чобітки.  А  поряд  великі  –  це  бабусі  і  дідусі  відвели  онуків  на  навчання,  бо  батьки,  як  правило,  в  цей  час  поспішають  на  роботу…

Вражає  візерунок  собачих  і  котячих  слідів.  У  деяких  місцях  сліди  собачі    раптово  обриваються,  і  ми  бачимо  втоптану  міні  ванну  –  це  тут  тваринка  купалася  в  снігу.  Собачі  і  котячі  сліди  відрізняються  не  тільки  за  розміром,  а  й  за  ритмом  та  діапазоном.  Собаки,  як  правило  біжать  цілеспрямовано,  а  коти  стрибають  із  сторони  в  сторону,  де  менше  снігу,  щоб  не  дуже  замочити  шубку  і  лапки  …

Ближче  до  артезіанського  колодязя,  сніг  ніби  вишитий  хрестиками  і  міні  гілочками  –  це  тут  збираються  зграї  голубів,  щоб  поласувати  зернятками,  крихтами  хліба  і  напитися  води…

А  ще  довкілля  вкрите  серпантином  слідів  від  санчат,  лиж  і  авто,  які  звиваються  на  білосніжному  полотні  як  змії…

Трохи  сумно  розуміти,  що  через  певний  час  засяє  тепле  весняне  сонечко,  сніг  розтане  і  зникне  цей  своєрідний  щоденник  реального  життя  –  так  і  наше  життя  минає,  стирається  із  пам‘яті  та  забувається,  якщо  ми  не  залишимо  справжній  особливий  слід  в  історії  міста  чи  села…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386070
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.12.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО