Осінній падолист ятрить світанком душу,
Щомиті сльози жовті падають з небес...
В саду осіннім пахнуть міцно груші...
Що день осінній в світ цей принесе?
Злетить листочок і впаде у руку,
Як на долонці -перехрестя доль.
Зізнатись хочу, тільки ти дозволь
Забути, хоч на мить ,що ми в розлуці.
Забути те, що ми ,нажаль, не разом.
Забути, що не будемо удвох...
Гадаю ,правда ця гірка для нас обох.
На струнах осені печально серце грає...
Осіннім вітром пісню заспіваю
І першим снігом, як цілунком, вуст торкнусь,
Усім єством від імені здригнусь...
Так хочу зникнути і знову залишаюсь!
І знову в осінь крізь холодний дощ
Іду й клянуся ,що іду востаннє...
Та знаю обіцянки марні.
Хоча сьогодні й дуже хмарно,
Та серце пломенить тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386002
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2012
автор: Meggi