А я несла свій хрест.З хреста мені
В важкі хвилини голос озивався.
І хрест таким легким тоді здавався,
Ставало дуже добре на душі.
І знала я-нема легких дорог,
За все потрібно у житті платити.
Потрібно на землі людей любити,
Бо полюбив на світі усіх Бог.
Платити всім,що в тебе є в душі,
Якщо лиш злоба,гнів-то чим платити?
З цим тягарем так важко нам ходити.
І люди інколи і злі чомусь,сумні.
Бог не зробив на світі білім зло,
Його немає.Це добра відсутність,
Що проростає просто у бездушність.
Тому робіть на світі лиш добро.
Платіть лиш тим,що маєте в душі,
Наповнюйте молитвою до Бога,
Тому буде щасливою дорога.
Тоді будуть щасливими усі.
І не просіть подяку за добро,
Тоді добро добром не буде,знайте.
І нагород собі Ви не шукайте.
Не перетворите Ви воду на вино,
Як це зробив Господь.Та не біда,
Бо це не наша справа добрі люди,
Лиш добрі справи Бог нам не забуде,
Хоч і важка дорога в нас була.
Всьому свій час.Не тримайте в душі
Ніколи злоби,не судіть,не лайте.
Бога молитвою Ви завжди прославляйте.
І хрест пронесете Ви гідно свій усі.
А я несла свій хрест.Зробила міст
Собі над прірвою.А потім там стояла,
Молилась,щоб донизу я не впала.
А мене Ангел на руках проніс.
І знов на плечі я свій хрест взяла,
Не завжди Ангел буде прилітати,
Та лиш його навчилась я чекати.
Бо вірила.Бо знала.І змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385935
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Відочка Вансель