Дід задумавшись сидить, підкручує вуса,
Поселилась в них сусідка - одна лиш спокуса.
Дуже гарна молодиця, ще така зваблива,
Тут у діда голова, мовби одуріла.
Ще й немає чоловіка аж проситься в руки,
Хоч давно уже дід в літах та нестерпні муки.
Хоч би глянула у очі, щиро посміхнулась,
Ну, а з часом, Бог би дав, може пригорнулась.
Кінець світу всі пророчать, до бісу ті балачки,
Але сенс напевно є з тієї гарячки.
- Слухай, бабо, діло є, треба готуватись,
Як настане кінець світу, де будемо ховатись?
Погріб є, бетон напевно, то велика сила,
Навіть у страшну війну бомба не розбила.
Вцілів, бабо, це вже плюс, є у нас надія,
Але шкода, як загине сусідка Марія.
Як годиться треба нам все підготувати,
За товаром в магазин, ще треба зганяти.
Клич Марію, нехай йде у льосі білити,
А я буду їй відро із вапном носити.
Баба думки і не має, що дідові треба,
З ляку руки простягає високо до неба.
Просить в Бога відвернути лиху ту годину,
А дід стоїть та й сміється дурить, як дитину.
Погукала тут сусідку, що робить сказала,
А сама взяла торбину та й пошкандибала.
А дід вуса підкрутив ще й підморгнув оком,
Молодицю зачепив, мовби ненароком.
На драбину та й у погріб стоїть і чекає,
Під спідницю молодиці нишком заглядає.
Закипіла кров у жилах, серце душить жаба,
Хоч би довше забарилась у дорозі баба.
Вапно носить, молодиця робить все до ладу,
Думка голову обсіла чи дасть він їй раду.
Поклав руку на сідниці, в очі заглядає,
А Марія за відро та в діда кидає.
Аж тут баба лізе в погріб, немов та тигриця,
Вже летить на діда зверху з банками полиця.
Кінець світу люди вже дід кричить, що духу,
Заніміли руки, ноги геть немає руху.
Відкрив очі, десь з тунелю світло виглядає,
- Прости, Боже, вже напевно душа відлітає.
-Тобі пробачення немає і немає віри,
Хоч давно твої вже вуса діду посивіли.
А ще біс лізе в ребро треба сором мати,
Не для тебе молодиця треба міру знати.
Лізь на гору, в лазню йди швидко не барися,
Зроблю тобі кінець світу, старий, бережися.
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/34-kinets-svitu.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385920
Рубрика: Гумореска
дата надходження 18.12.2012
автор: Антоніна Грицаюк